Одна з найбільших криз системи української освіти полягає в
поступовому зменшенні кількості молодих і талановитих кадрів у школі.
Про це йшлося під час зустрічі та спілкування міністра освіти і науки
України Лілії Гриневич із слухачами Літньої школи журналістики газети
«День» 28 липня в редакції видання.
Під час зустрічі журналісти ставили питання про статус учителя,
реформи в освіті, особливості вступної кампанії 2016 року, методи
боротьби з корупцією в навчальних закладах, а також про майбутнє системи
ЗНО та можливі санкції для педагогічних працівників, які ведуть
антидержавну агітацію.
«Сьогодні у нас йде вихолощення кадрів в освіті. Маю на увазі
кадрів, захоплених своєю професією. Молоді люди, для яких професія
вчителя природовідповідна, які мають до цього талант і бажання
вчителювати, дуже часто не приходять у професію, оскільки вони
розуміють, наскільки вони потім будуть обмежені в ресурсах. Якщо ми
дивимося на пріоритети, які собі вписують діти з хорошим результатом ЗНО
під час вступної кампанії, то педагогіка у них десь наприкінці списку
як запасний майданчик. У нас немає притоку молодих цікавих кадрів в
учительську професію. Таким чином професія старіє, і ті, хто є кращими,
хто зберігся, і на великому ентузіазмі й любові досі вчителює, стають
щоразу старшими», – розповіла міністр освіти і науки України Лілія Гриневич.
Міністр зазначила, що занепокоєна відсутністю уваги до вчителя зі
сторони суспільства і політиків. На її думку, зараз ця увага здебільшого
виражається в риториці.
«Час від часу, на 1 вересня, на День учителя і наприкінці
навчального року чиновники починають говорити про те, що вчитель дуже
важливий у суспільстві, цитувати Франка і решту фраз з формальної «оди
вчителю». Але ця «ода» в лапках. Тому що ці слова ніяк не
підтверджуються зростанням зарплати вчителя та підвищенням його
соціального становища. Сьогодні у вчителя драматично низька зарплата і
ми, попри дуже скрутну соціально-економічну ситуацію в країні, все ж
плануємо хоча б трохи у бюджеті 2017 підвищити тарифний розряд вчителя у
тарифній сітці», – зауважила Лілія Гриневич.
Аналогічну позицію висловили журналісти, особливо виділивши
необхідність відповідальної та системної промоції та адвокації
соціальної ролі та соціальної підтримки вчителя засобами масової
інформації.
«Скільки людей науки популярні сьогодні в Україні? Скільки
медіаресурсів, не формально, для галочки, чи через те, що у них є з
кимось угода, а щиро зацікавлені популяризувати людей знань, науки,
взагалі людей освічених і висококласних? Це запитання найперше до
телебачення. Зараз на телебаченні просто апартеїд інтелектуальної
людини. Наприклад, коли ви могли побачити розмову з хорошим вчителем на
екрані телевізора? Але ж є такі вчителі, на яких тримається країна. Як
свого часу німецьку націю створив німецький вчитель, так українську
націю в радянський час втримав український вчитель. Саме завдяки їм,
попри радянську систему, можна було залишитися українцем у радянській
школі. Їм ми завдячуємо відновленням державності. Ми маємо це пам’ятати і
підтримати українського вчителя насамперед гідною заробітною платнею», – наголосила головний редактор газети «День» Лариса Івшина.
Лілія Гриневич також зазначила, що, розбудовуючи авторитет вчителя і
його суспільне визнання, треба залучати батьків, владу та медіа. Влада
має виконати свій фронт роботи – забезпечити вчителю гідний рівень
оплати праці. Медіа свій фронт – розповісти про найкращих вчителів.
Соціальний статус вчителя також базується на тому, як саме позиціонує
себе вчитель і який рівень кваліфікації він має. Якщо ж батьки мають
справу з недбалим ставленням вчителя до дітей, з ситуаціями, коли дитина
отримує моральні і психічні травми у школі, то вчитель втрачає свій
авторитет в очах дитини і в очах батьків.
«Разом із тим в Україні є вчителі, які світяться і дійсно вміють
дарувати радість пізнання дітям. Саме тому моє завдання, яке я бачу
перед собою як перед міністром освіти і науки, зробити так, щоб ця
радість пізнання була доступна кожній дитині в Україні і щоб вона не
залежала тільки від того, що вдалося потрапити в кращу школу. Звісно, це
складний проект. Зважаючи на те, що ми маємо 17,5 тисяч шкіл, у яких
працюють близько 500 тис. вчителів, то проект на десятиліття, для
здійснення якого потрібна ще й домовленість між політичними силами про
наступність і безперервність реформи в освіті», – зазначила міністр.
Лілія Гриневич зазначила, що дається взнаки і проблема споживацького
ставлення суспільства до вчителя. Що хотілося б відродити в ставленні до
вчителя з пройдешніх часів, то це повагу родини до вчителя. Колись у
нашому суспільстві було таке неписане правило – батьки в присутності
дитини не мають права погано говорити про вчителя. Навіть якщо вчитель
припустився помилки, батьки можуть піти з’ясувати ситуацію з учителем,
але не допускати обговорення її з дитиною. На жаль, це правило зараз не
виконується.
Немає коментарів:
Дописати коментар