Навчання письма – важливий етап у розвитку дитини. Його не
можна розглядати ізольовано, а лише у взаємозв’язку з розвитком усного
мовлення. І це невипадково, адже письмо, як слухання і говоріння, є
одним із видів мовленнєвої діяльності. Процес письма постійно
супроводжується усним мовленням, оскільки дитина диктує собі те, що має
записати. Якщо дошкільник має певні вади у вимові окремих звуків, це в
майбутньому може негативно позначитися на письмі – спричинятиме помилки,
пропуски і заміни літер. Тому розвиток усного мовлення є одним із
пріоритетних напрямів підготовки руки дитини до письма.
Дослідження науковців свідчать про те, що рівень розвитку мовлення
дітей залежить від ступеня сформованості дрібної моторики пальців рук.
Недарма народна педагогіка впродовж багатьох століть зберігає значну
кількість фольклорних творів, використання яких супроводжується
активними рухами: «Сорока-ворона», «Пальчику, пальчику», «Горошок,
бобошок» тощо.
Рухи пальців і кисті руки розвиваються в дитини поступово протягом
усього дошкільного життя. Однак на момент вступу дитини до школи не
завершується процес закостеніння пальців кисті руки. Цим пояснюється
невпевненість у рухах, дрижання пальців під час проведення прямих ліній,
написання овалів і напівовалів, швидка втомлюваність. Труднощі, перед
якими постає дитина під час письма, викликають у неї негативне ставлення
до цієї діяльності. Тому дитина, яка робить лише перші кроки в набутті
графічної навички письма, потребує постійної допомоги дорослого, адже
саме він має перетворити складну для дитини діяльність на цікаву гру.